Допомогти врятувати чиєсь життя – найкраще виявлення людяності. Страшно собі уявити, скільки загинуло людей, якщо б кожен був сам за себе і не вмів співчувати чужій біді! Але як визначитися – кому саме більше за все зараз потрібна саме ваша допомога, коли скрізь стільки горя? Перш за все люди намагаються врятувати життя дитині. І це правильно. Діти мусять жити, радіти сонцю та бігати, діти мусять творити наше майбутнє. 

Але що робити дорослій людині, яку в молодому віці раптово підкосила підступна хвороба? Звичайній чесній простій людині, яка працювала, виховувала сина, не брала чужого і не мала чогось занадто. Що робити людині, якій в один страшний день говорять – в тебе лейкоз. І ти помреш. Але є шанс… І людина починає використовувати ті шанси, продає машину, бере гроші в борг, просить про допомогу друзів, а їй знову говорять – результатів нема… Звісно, шанси є завжди. Але використання кожного нового шансу – це гроші, дуже великі гроші, яких прості люди в нашій країні ніколи не бачать.

Куди звертатися цій людині по наступний шанс? Як відомо, дуже мало є благодійних фондів, які беруться допомагати дорослим. Більшість людей думає, що дорослий може заробити собі на лікування сам. Але як, якщо хвороба забирає силу, а родина звертається за допомогою лише тоді, коли використала вже всі свої ресурси?

МБФ «Подих життя» завжди намагається допомогти тим, кому гірше за інших, кому відмовляють інші фонди, хто втратив вже будь-яку надію. Фонд у нас – волонтерський, ми не маємо багатих зацікавлених в нас спонсорів, але маємо віру в небайдужих людей, в нашу громаду і в те, що чужого лиха не буває. Саме завдяки пожертвам тисяч українців наші підшефні продовжують боротьбу з хворобою, отримують необхідне лікування, а разом з ним шанс на життя без болю.

Знайомтесь – це наш підшефний киянин Ярослав Радченко, якому 34 роки. Ярослав – з простої робочої родини, мати була конструктором, батько – токарем, працювали на заводі. Ярослав сам отримав вищу освіту в КПІ, працював в приватній компанії. У нього – жінка та син, якому 7 років. Ярослав та його дружина працювали в одній компанії. Родина – дуже дружна.

У 2013-му році Ярослав з дружиною повернулися з відпустки. Раптово чоловік відчув біль у шиї, подумав, що просто продуло. Коли втратив свідомість, викликали швидку. Перший діагноз, який поставили Ярославу, був «лімфома». І вже в лікарні, де він лежав місяць, у нього діагностували гострий лейкоз.

В такий страшний діагноз родині вірити не хотілося. Для його уточнення було прийняте рішення поїхати до Німеччини. Кошти збирали всім миром. Подружжю довелося продати машину. Допомагали на роботі, підключилися друзі.

Коли Ярослав з дружиною збиралися до Німеччини, померла його мати. «Серце не витримало», - говорить Ярослав. Батько помер кілька років тому – від онкології.

У німецькій клініці Ярославів діагноз, на жаль, підтвердили, але трохи скоректували. Хворий пройшов три хіміотерапії та вийшов в ремісію.

Повернувся додому. Два роки все було відносно добре. Єдине, що лікарі не дозволяли чоловіку працювати, Ярославу дали другу групу інвалідності та призначили пенсію.

На початку року родина переїхала на нове місце проживання, в Київську область. А у лютому у Ярослава стався рецидив. Знову –лікарня.

- В обласній лікарні я пролежав кілька днів. Дуже багато грошей пішло. Жінка бігала та купувала все – від шприців та рукавичок до дорогих ліків, - каже Ярослав.

Ярославу знову почали робити «хімію», але йому ставало гірше. Лікарі сказали, що шансів немає. Буквально за один день родина Радченків зібралась та поїхала в Білорусію, в місто Гомель.

- Відгуки про онкологічний центр у Гомелі були позитивні, - говорить Ярослав. – Казали, що після аварії на ЧАЕС медицина в Білорусії зробила великий крок вперед. А по грошам там було так саме, як в Києві, тому вирішили їхати. 
Але нажаль, білоруські медики також не змогли зарадити біді. Хворобу не подолали. Ярославу виписали підтримуючі препарати, які дають лише тимчасовий ефект.

- Зв'язок з лікарями я підтримую, надсилаю їм результати аналізів. Гарних новин нема. Показники падають. А останній лист від лікарів так взагалі «обрадував». Сказали, що препарати вже припинили діяти, - розповідає Ярослав.

Здаватися? Ні, боротися. Ярослав Радченко вже отримав призначення від Міністерства охорони здоров’я на лікування за кордоном. Може допомогти потужна хіміотерапія та трансплантація кісткового мозку. Залишилося лише обрати країну, в якій зроблять цю операцію та назбирати гроші.

Оптимальним варіантом для Ярослава наразі є операція у Туреччині. Ціна операції – 170 тисяч доларів. Представники фонду «Подих життя» зв’язалися з представниками турецької клініки. Нам повідомили, що вони готові прийняти пацієнта та розпочати хіміотерапію, якщо буде зібрано 35 тисяч доларів. Суму, що залишилася, згодні розділити ще на дві частини. Тобто, на збір другого траншу, є кілька місяців.

МБФ «Подих життя» звертається до всіх небайдужих людей з проханням – допомогти цьому хлопцю вилікуватися та жити повноцінним життям, виховувати сина.

Ярослав тримається. Він не звик просити про допомогу, бо все життя розраховував лише на свої сили. Зараз в родині працює лише дружина. А на її зарплату та Ярославову пенсію таке лікування не оплатиш. Зараз у Радченків зі збережень на лікування є лише тисяча доларів.


Аби назбирати кошти на операцію для Ярослава, ми готові підтримати будь-які благодійні акції, аукціони, виставки. Допомогти людині подолати хворобу ви можете не лише коштами, але й ідеями, і навіть простими перепостами, бо чим більше людей дізнається про цю родину, тим більше шансів буде у Ярослава Радченка подолати лейкоз!

Реквізити для допомоги Ярославу Радченку:

Корпоративні карти для швидкого поповнення: (ці карти прив’язані до головних рахунків МБФ"Подих життя")

1. Приватбанк
Карта № 5169332401685758 
МБФ "Подих життя"

2. Укрсоцбанк
Карта № 4273 2573 0175 9468
МБФ "Подих життя"

Розрахункові рахунки в банках:

1. Рахунок в Печерському ф. ПАТ КБ " Приватбанк ", м. Киева 
п/с 26004052711155, МФО 300711, МБФ "Подих життя", ЕГРПОУ 36058191. Призначення платежу: "Благодійний внесок, без ПДВ"

2. Рахунок в ПАО "Укрсоцбанк"
п/с 26004000041482, МФО 300023, 
МБФ "Подих життя", ЕГРПОУ 36058191,
Призначення платежу: "Благодійний внесок, без ПДВ"

Контакти:  Фонд "Подих Життя" (офіс, час роботи з 9:00 до 18:00) - (044) 562-47-42, (067) 223-44-45.

Допомогти онлайн можна тут.