"На руках у солдата зручно згорнувся звичайний біло-сірий кіт. Спокійно дивиться на гостей, ніби знає, що старший товариш у разі чого захистить і не дасть пропасти..." - йдеться в сюжеті Військового телебачення України.

"Волонтери кажуть – вас Бог любить, бо біля вас завжди якась живність крутиться. А от біля сєпарів – самі чорти, адже від них кішки і собаки тікають", - каже військовослужбовець із позивним «Ніксон», який несе службу на бойових позиціях поблизу шахти «Бутовка-Донецька».

Цей боєць – механік-водій БМП, і у нього є незвичний помічник, який сам пристав до екіпажу бойової машини.

"Декілька місяців тому ми поміняли інший підрозділ на позиціях поблизу шахти «Бутовка», після їхнього від’їзду у «спадок» залишилися кіт та кицька. Молоденькі ще тваринки, тут народилися, напевно. Нам стало їх шкода і ми почали їх підгодовувати. Так ось цей кіт до мене дуже прив’язався. Всюди за мною ходив, спав і їв поруч. Хлопці нарекли його Лунтіком" - розповідає боєць.

"Якось за наказом командира я відправився виконувати обов’язки на іншу позицію. А кота залишив тут. За тиждень-другий приїхав провідати чотирилапого товариша. Той заскочив на броню і нявчав аж поки я не забрав його з собою. Тепер ми нерозлучні" - зізнається «Ніксон».

Зі слів бійця, Лунтік – справжній вояка. Не боїться собак і дуже спокійно реагує на ворожі обстріли. Мабуть, через те, що усе своє життя провів на бойових позиціях.

Боєць вражений, бо коли починаються обстріли, собаки прожогом тікають і ховаються, а Лунтік – ні. Спочатку думали, що він глухий. Таке буває з тваринами, які живуть на передовій. Але ж ні, він усе прекрасно чує.

Військовослужбовець каже, що після ротації Лунтік на «Бутовці» не залишиться.

"Поїде зі мною додому, на Київщину. Я про цього чудового кота розповів своїй 10-річній дочці Лері і пообіцяв, що вусатий-смугастий буде жити з нами. Та й не кину ж я бойового товариша і друга", - з посмішкою каже він.