Що робити з безпритульними тваринами в Києві? Навколо цієї теми вже дуже довго йдуть дискусії, які останнім часом переростають вже у відкрите протистояння.

25 серпня киянин Олексій Святогор, який позиціонує себе, як журналіст, адвокат та «догхантер» повідомив, що підпалили його автомобіль: вибили скло молотком та закинули до салону коктейль Молотова.

Цікаво, що через кілька днів фото машини, що згоріла зі сторінки пана Святогора чомусь зникли. Але громадскість більше зацікавив інший його допис, в якому він оголосив збір коштів на препарат ізоніазід, який використовують для отруєння собак та на ремонт спаленої автівки або навіть на придбання нової.

В той же час у місті Ірпінь на Київщині було отруєно 150 собак, в тому числі і домашні. Трупи тварин місцеві мешканці знаходили протягом двох тижнів, волонтерам вдалося врятувати лише двох тварин. Люди кажуть, що отруту підкидали навіть на приватні подвір’я.

- Собака вмирав в страшних муках, - розповідає Тетяна, хазяйка загиблої тварини. – Прибрали десь з піввідра крові, він сильно стогнав. Пес ніколи в житті не полишав території двору.

За словами ірпенських ветеринарів, тварини помирали від отрути для щурів та того самого ізоніазиду, який є препаратом від туберкульозу, але для собак його певна доза є смертельною. У скоєному місцеві мешканці підозрюють Ірину Кременовську, яка працює в науковому інституті і не приховує свій статус «догхантера». Саме пані Ірина є науковим керівником дисертації вищезгаданого Олексія Святогора.

Протистояння зоозахисників та догхантерів триває вже багато років.

Аліна Костенко – відомий волонтер-зоозахисник. В Шевченківському суді міста Києва дотепер розглядається її справа – Олексій Святогор звинувачує жінку у хуліганстві за те, що та дала йому кілька ляпасів прямо в телевізійному ефірі.

Як розповіла нашому кореспондентові сама Аліна, тоді вона просто не витримала, бо перед цим в Києві у Гідропарку було знищено 120 собак, багатьох з яких вона годувала та стерилізувала.

-70 собак! 70 пар очей, які дивилися на мене майже щодня. Я просила всі телеканали, щоб у Святогора навіть інтерв’ю не брали, бо він піариться. Його слухають діти, підлітки. Знаєте, догхантеру все рівно, що за собака… Безпритульна, домашня, стерилізована… Він бачить вуха, лапи та хвіст і все. Деякі збирають у колекцію бірки, які знімають з вбитих стерилізованих собак, деякі знімають відео, хтось пише «романтичні» пости у соцмережах про те, як він допомагає собаці відправитися на той світ, - розповідає Аліна Костенко.

Вона каже, що останнім часом справа трохи зрушила з мертвої точки: почала реагувати міліція, люди почали виходити на акції захисту тварин.

- Нас починають чути, - говорить вона. – Бо вода точить камінь!

Зоозахисники зазначають, що тварин знищують не лише на вулиці, а також в притулках.

Юлія Хоменко очолює благодійний фонд «Маленькі серця». За її словами, зоозахист в нашій країні – справа небезпечна. Її подрузі-зоозахисниці спалили автомобіль, а на її адресу також поступають погрози.

- Одного разу я дзвонила Олексію Святогору. На закритому догхантерському сайті його «колеги» обговорювали підпал притулку, якому я допомагаю. А також викладали фото мого сина. Я зв’язувалася зі Святогором, щоб спробувати зупинити те,що просто виходило за всі межі, - говорила Юлія в інтерв’ю «Україні Небайдужій».

Насправді, підпали притулків, отруєння тварин відбуваються в столиці часто і носять масовий характер. Наприклад, у квітні 2015-го року в селі під Києвом згорів притулок, в якому загинуло 70 тварин. Кількість загиблих собак, звісно, ніхто не рахує. Причому, гинуть тварини, як правило, у страшних муках.

Хто такі ці догхантери? І навіщо вони вбивають тварин? Вони не вважають себе живодерами, а навпаки наголошують, що тварин люблять і навіть мають своїх. Позиціонують вони себе «санітарами» міста, які дбають перш за все за безпечне середовище, щоб бездомні собаки не наносили шкоду людям.

Але коли починаєш ознайомлюватися з засадами їх діяльності, розумієш – визначити межу, де закінчується громадянська користь та починається азарт мисливця та помста, важко. Іноді складається враження, що собак вбивають лише за те, щоб зробити на зло зооволонтерам, які сповідують зовсім інший світогляд.

Про діяльність догхантерів можна дізнатися на сайті «Вредителям. Нет». Деякі свої акції по знищенню собак вони проводять до свят – до Пасхи, 1 вересня, до Дня захисту безпритульних тварин.

«Люди, або пси. Хто кого?», «Ізоніазид – засіб для ліквідації блоховозів» - так називаються теми, які тут обговорюють.

Так звісно, в місті трапляються випадки нападів тварин на людей – особливо на дітей та літніх людей. Ситуація ускладнюється ще й тим, що в країні проблеми з вакциною від сказу. Нещодавно від сказу померла жінку, яку вкусив її власний собака.

- Я особисто не є доґхантером, але я вважаю що нічиїх собак зовсім не повинно бути в місті. Це є турботою міського голови. Коли він нехтує цим обов'язком, тоді з'являється середовище для професійних доґхантеров, що отримують насолоду від знищення тварин, а це є теж дуже суспільно небезпечним, - вважає Олександр Швєдов, який називає себе захисником прав людини на безпечне середовище.

До 2005-го року в Україні безпритульних собак міські служби вбивали прямо на вулиці. На очах у дітей, які на все життя запам’ятовували ці страшні рейди. Після прийняття закону «Про захист тварин від жорстокого ставлення» масові санкціоновані вбивства припинилися.

В кожному місті проблему безпритульних тварин намагаються вирішувати по-своєму, але для остаточного її вирішення, як завжди, не вистачає коштів. Також не обходиться без корупційних проявів, коли в деяких містах на утримання собак у притулку списуються чималі гроші. Система, при якій собак ловлять, стерилізують та відпускають знову на вулиці, багатьох не влаштовує. Деякі кияни взагалі не хочуть, щоб в місті були безпритульні собаки, так як бачать в них загрозу для себе та своїх дітей.

У світі ця проблема вирішується по-різному – десь собак не відпускають, а відвозять у притулки, де вони перебувають певний час. І якщо господар не з’являється, або тварину не прилаштовують, то роблять евтаназію.

У Німеччині, наприклад, евтаназію не роблять, але безпритульних тварин на вулицях немає. Бо якщо хтось вижене свого собаку з дому, він мусить заплатити штраф у розмірі 25 тисяч євро. Володарі собак також платять податки та реєструють своїх хвостатих. У людей виховують відповідальність за братів наших менших.

В нашій країні відповідальності за долю тварин немає ніякої. В нас навіть прислів’я такі є, показові: «вигнав на вулицю, як собаку». Ні для кого не секрет, що більшість безпритульних тварин колись були домашніми, але господарі їх позбулися.

Так, у нас евтаназію офіційно не роблять, і ми сповідуємо офіційно гуманне ставлення до вуличних собак. Але з огляду на те, як кволо реагують правоохоронні органи на масове знищення собак догхантерами, складається враження, що цю проблему просто взяли та переклали на чужі плечі.

Доля бродячих собак, як і багато інших проблем в нашій країні, віддана на вирішення суспільству. А оскільки суспільство у нас неоднорідне, то і виникають протистояння: хтось рятує собак, витрачаючи власний час та кошти, а хтось їх знищує. І тут вже йде конфлікт світоглядів з філософським акцентом. Тут кожен відповідає собі на питання – хто є людина? Частина природи, яка не має права позбавляти живе створіння життя, чи такий собі злий цар природи, який знищує все, що йому заважає навіть потенційно?

Але тут важливо не забувати про наступні покоління. Про дітей. Для багатьох з них загибель тварини – це урок жорстокості та психологічна травма.

Одного разу ще до війни в луганській школі на очах у дітей вбили собаку, хтось пожалівся комунальникам, ті приїхали та виконали свою роботу. Прощатися з тим собакою прийшли майже всі учні, діти постили фото пса у «контактах», навіть ставили свічки на місці загибелі…

Зараз в країні йде війна. А війна не робить суспільство добрішим. Одна панянка так і написала в Фейсбуці: ось на Донбасі людей вбивають, а ви про якихось собак печетесь…

Але війна – це ще не причина переставати бути людиною. Чи не так?