Сьогодні практично в усіх засобах масової інформації, включаючи Інтернет спільноти, можна прочитати масу історій на гостру соціальну тематику: про хворих та бідних людей, про хворих дітей та їх страждаючих від горя батьків, про проблеми хворих-інвалідів та про те, як живуть ті, хто в силу тих чи інших обставин позбувся можливості повноцінно жити. Вже нікого не здивуєш подробицями чужого жахливого життя тих, хто потребує допомоги. Але, на щастя, багато історій не залишаються без уваги та мають відгуки та резонанс у пресі, на ТБ, та, багатьом вдається допомогти, хоча, це краплини в морі, що ніяк не наповнять бурхливі води нашого сприйняття такої дійсності. Завдяки звичайним людям, які хочуть та можуть допомагати, ці історії мають своє продовження та щасливий кінець. Але, нажаль, сил звичайних людей все частіше не достатньо для безхмарного життя та нагода знов повертається.
Ця історія про звичайного чоловіка, якого важко було назвати інвалідом у минулому. Історія про людину, яка змогла одного раз отримати новий шанс на життя та втратити його в один день, не маючи можливості самому щось змінити.
Сергій Дордаль (41 рік), саме так звати героя цієї довгої та важкої для розуміння історії. 10 років тому, 19 травня зранку він їхав на своїй автівці з Криму до Києва, до дому. Та, вже зовсім близько до Києва, він потрапив у жахливу аварію. У той же день його доставили у край важкому стані у Київську міську лікарню №17, де йому діагностували такий список травм, що просто в голові не вкладається, як він вижив після них: забій головного мозку, перелом 3-6 ребер, розрив обох легень, двобічний пневмоторекс, забій передньої черевної стінки, переломи сідничної та лоної кісток, центральний звих головки стегна. Тиждень перебував у комі. Лікарі його «зібрали» майже по кістках, поставили кульшовий протез. Сергій мало того, що вижив, він ще й почав ходити!
Але, раптом сталося неочікуване після стількох років майже повноцінного життя: одного літнього дня Сергій відчув поколювання у спині та у той же день відчуття паралізації нижніх кінцівок. Через день він зовсім не відчував ніг та не зміг вже встати і ходити.
Довгі обстеження та МРТ, діагноз: запальне захворювання хребта, при якому руйнуються тіла хребців та відбувається деформація хребта, параліч нижніх кінцівок та тотальне ендопротезування кульшового суглоба.
Страждання, постійний біль у спині, знеболювальні препарати, але головне, була та є надія на часткове одужання, на можливість хоча б сидіти. Сумно те, що з кожним днем вона слабшає через стримкоплиннісь часу та фінансову неспроможність.
Цілий рік вдалих спроб допомогти Сергію. Звернення до небайдужих людей, підключення всіма силами інших можливих ресурсів допомоги: соціальні мережі, створення групи допомоги у соціальній мережі, розповсюдження інформації через Інтеренет портали, звернення на телебачення, співпраця з благодійним фондом. Нарешті, отримана довгоочікувана перша маленька перемога: перша операція на стегні, як результат – чищення та видалення кульшового ендопротезу у зв’язку з несумісністю матеріалу протезу зі станом здоров’я Сергія (підозра на остеомієліт). Альтернатива – зовнішній протез (ортез). Але, до основної операції на спині ще далеко. Довгий період реабілітація, але надія на можливу операцію на спині по заміні хребців не полишає і досі, хоча картина зараз зовсім не безхмарна.
Знов ліки: ампули за ампулами, щоб приглушити той біль, що не дає спокійно спати, жити тим життя, що є. А життя дуже складне, коли ти не в змозі навіть встати, коли ти соромишся, коли за тобою доглядає вже давно не молода та хвора мати, коли молодший брат, маючи свою сім’ю, доглядає за тобою. Але, це проблема згуртувала сили всіх членів сім’ї та кожен з них живе, проживає наступний день всупереч труднощам, сльозам, суму. Але, якби тільки одні фізичні зусилля родичів та небайдужих людей змогли допомогти Сергію стати частково повноцінною людиною. Звичайно ж, цього не достатньо.
Як і в інші часи, гроші роблять погоду, зараз, тут та всюди. Ця проста, але водночас складна та до болю жорстка дійсність не дає подіям розвиватися якомога вдало. Звідси, всі палки у колесах, які щільно застрягли та не дають рухатися ані на крок. Час біжить, не чекаючи, поки з’являться гроші хоч на знеболюючі.
Гроші, які збираються на карту хоча б для повторної операції, знов та знов їдуть на придбання вкрай важливих ліків для Сергія, без яких не можливо пережити хоч день з сильною біллю та постійними судомами через хребці, що руйнуються. Ситуація ускладнюється й тим, що в родині Сергія мама та бабуся, та він сан – пенсіонери, які живуть на мінімальну пенсію у 1000 грн., мати розривається між Сергієм та хворою та вже лежачою бабусею.
На сьогодні, стан Сергія непередбачувальний та стабільно важкий. Ніколи не відомо, що буде наступного ранку. Від запаморочення до повної відмови від їжі, це те, що буває дуже часто зранку. Що відбувається всередині організму при постійному руйнуванні хребців, при постійному прийомі ліків, можна тільки здогадуватися. Поки Сергій міцно тримається за життя, але вже дуже важко, коли не має значної допомоги, щоб змінити його стан на краще.
Постійно потрібні ліки, яких вистачає на тиждень, а вартість однієї упаковки сягає 300 грн.
Потрібна повторна операція (чистка) стегна, т.к, повністю не заживає рана;
Потрібні обстеження МРТ стегна та нижньої частини спини, щоб побачити стан хребців.
Саме головне, з урахування всіх обстежень, вкрай необхідна операція по заміні хребців, щоб дати можливість Сергію сидіти.
Хочеться згадати слова з мультфільма нашого дитинства: Прилетит вдруг волшебник и бесплатно покажет кино… Ці слова зараз актуальні як ніколи, але замість кіно, нехай чарівник допоможе жити без болю та страждань.
Трагічний початок цієї історії, обнадійливе продовження, та, нажаль, поки недописаний кінець. Яким він буде, ніхто не знає, якщо нічого не робити, але він може бути щасливим та сповненим радості на надії, якщо допомога прийде вчасно та у повному обсязі.
Сергія вже можна назвати героєм, хоча він и на захищає країну, він не приймав участі у бойових діях, але він зробив значно важливіше – він вижив після страшної аварії та зараз веде вкрай тяжчий и важчий бій, бій за своє життя!
Детально про історію Сергія можна дізнатися та допомогти у МБФ «Подих життя» (http://spiritusvitae.org.ua/page.php?id=2717);
у Фейс Буці на сторінці групи Допомоги Сергію (https://www.facebook.com/groups/helpforsergey/);
на сторінці волонтерського руху православної молоді «Молодість небайдужа» (http://www.molodost.in.ua/ask/464/).
Євгенія Савицька
